Очевидець катастрофи з курсантами під Харковом розкрив моторошні подробиці: "Одяг почав кипіти, я його гасив"

Харків'янин Ярослав Тарасов випадково став свідком катастрофи АН-26, яка забрала життя 26-ти людей.Він спостерігав катастрофу з власного авто, коли їхав до батьків своєї дівчини.

Саме він був серед тих, хто рятував курсанта, який почав палати. Про це пише ВВС-Україна.

Думав, що відвалилося колесо

Зустрітися із нами Ярослав Тарасов погодився одразу. Йому 21 рік, фарбує автомобілі. У день катастрофи АН-26 під Чугуєвом він був чи не єдиним свідком, який сам бачив усі події.

Ярослав їхав з Харкова в бік Чугуєва до рідних своєї дівчини. Вона сиділа у салоні поруч. Раптом над трасою почалося дивне гудіння.

"Я спочатку вирішив, що щось з автомобілем, почав пригальмовувати. Якщо б не зробив цього, то опинився би під літаком. Я, дійсно, вирішив, що відвалилося колесо. Вона (дівчина -Ред.) каже: дивись, це ж літак!" - пригадує події тієї ночі Ярослав.

"Я так зрозумів, що він якось розвернувся і заходив наче на посадку".

Літак йшов надто низько. Гул, каже чоловік, мабуть, був через те, що в нього працював лише один двигун. Так припустив, бо трохи знається на техніці, а ще не раз чув, як саме летить АН-26, в його дівчини батьки живуть у Чугуєві, де розашована військова частина, а поряд - військовий аеродром.

"Таке гудіння може бути лише на останніх потужностях літака і на одному двигуні. Там їх два, - пояснює Ярослав, - в польоті він не палав. І я не впевнений, що він зачепився за щось крилом, він просто приземлився так на пузо".

Літак впав біля траси всього за кілька десятків метрів від автівки Ярослава. І майже одразу запалав. Ще за якісь долі секунди з полум'я з'явилася людина, яка побігла навпростець від літака. Тоді майже не думав і страху не було, пригадує Ярослав.

Він одразу кинувся шукати вогнегасник по автівках, які почали зупинятися поруч, свого не було. Необхідне знайшов у водія другої машини, що зупинилася.

Тим часом поряд із чоловіком, що палав, вже були люди, марно намагалися збити полум'я ковдрою. Загасити вогонь вдалося лише за допомогою вогнегасника.

"Довелося зняти речі, адже вони кипіли на ньому. Як мені згодом пояснили, краще не знімати одяг, адже він знімається разом зі шкірою, та мені здається, ми б його не погасили", - розмірковує Ярослав.

Рятівники перебували надто близько до палаючого літака. Жар був нестерпним, а ще в середині постійно щось вибухало. Доводилося постійно відбігати та повертатися. Все відбувалося наче у тумані чи у стані афекту, каже свідок катастрофи.

У Ярослава та його дівчини і досі час від часу болить у грудях через гар.