Харків'янам показали Жукова з несподіваного боку: "Маршал Перемоги чи м'ясник?"

Думки харків’ян щодо історичної постаті Георгія Жукова розділились — одні вважають його великим полководцем, а інші ж —називають маршала “людоїдом”.

Про те, хто ж такий Жуков – “маршал Перемоги” чи “людоїд, який гноїв людей” розбирався журналіст “Прямого”.

Георгій Жуков народився 1896 року в селі Стрєлкова, що зараз в Калузькій області Росії, в звичайній селянській родині. Жуков писав в біографії, що його родина була дуже бідною, однак це була неправда, родина володіла досить великим господарством: власний будинок, корова, телята, земельні наділи, домашня птиця та навіть кінь, що було досить рідкісно для селянських родин того часу. Тобто Жуков був родом з ненависних радянській владі куркулів, а не сільської бідноти.

Після закінчення початкової школи Жуков поїхав у Москву на навчання до дядька, який був відомим кушніром. Тут також випливає містична історія про те, що Жуков мучився в учнях у дядька, який вимагав називати його “хазяїном”, а Жуков називав “дядьою Мішою”. Насправді Жуков жив в дядька на правах члена родини та користувався всіма благами, згодом сам став “скорняжных дел мастером” і жив у своє задоволення, орендуючи кімнату в Москві. Згадується, що Жуков був завсідником театрів та “грозою” дівчат в окрузі.

Військову кар’єру Жуков почав в царській армії, куди його мобілізували в 1915 році. Служив в кавалерії на Південно-Західному фронті. Під кінець війни був важко поранений. Закінчив війну унтер-офіцером з двома Георгіївськими хрестами. 1919 Жуков вступає в ВКП(б).

До 1920 року Жуков воює на боці Червоної армії простим солдатом, бере участь в боях проти уральського козацтва, згодом бере участі у відомих боях під Царицином. Уже в 1920 році — новий виток в кар’єрі Жукова — він завершує кавалерійські курси й отримує офіцерську посаду командира взводу, а згодом і ескадрону (рота в кавалерії).

В 1920-тих Жуков відзначився в придушенні селянських повстань на Тамбовщині. Зокрема свою першу нагороду, орден Червоного Прапора, майбутній маршал отримав саме за участь в придушенні селянського Антонівського повстання.

Після придушення повстання Жуков отримує новий кар’єрний щабель — його направляють в Вищу кавалерійську школу у Ленінграді.

Уже в 1939 році Жуков отримає новий кар’єрний виток — його призначать командиром армійського корпусу в Монголії. Це дуже позитивно зіграло на кар’єрі Жукова — його оминули сталінські чистки в армії, йому вдалося розгромити японську армію під Халхін-Голом та не взяти участі в провальній радянсько-фінській війні.

На початок Другої світової війни — Жуков був одним з найбільш блискучих представників армійського істеблішменту в СРСР.

У Другу світову Жуков вступив у 1940 році. Бувши командувачем Південного фронту, генерал армії Жуков брав участь в так званому “Бессарабському поході” – анексії Бессарабії та Північної Буковини в Румунії.

У січні 1941 року Жуков бере участь в оперативно-стратегічних іграх Генерального Штабу, які фактично імітували готовність до вторгнення в Східну Прусію. Після участі в масштабних навчаннях Жуков отримав свій ще один кар’єрний зліт — посаду начальника Генерального штабу, а згодом і члена Ставки Верхноголовнокомандувача.

Про військові таланти Жукова на початку радянсько-німецької війни в 1941-42 роках можна знайти у спогадах маршала Андрія Єременка:

“Тут слід сказати, що жуковське оперативне мистецтво — це перевага в силах у 5—6 разів, інакше він не буде братися за справу. Він не вмінням воював, а кількістю, і на крові будував свою кар’єру".

У 1943 Жукову присвоюють звання маршала. Він відповідає за всі важливі операції — прорив блокади Ленінграда, наступ у Курській битві.

"У Ставку подзвонив Г. К. Жуков приблизно близько 10 години 5 липня, доповівши по ВЧ в моїй присутності Сталіну про те (передаю дослівно), що Костін (мій псевдонім) військами керує впевнено і твердо і що наступ противника успішно відбивається. Тут же він попросив дозволу відбути йому до Соколовського. Після цієї розмови негайно від нас поїхав. Ось так виглядало фактично перебування Жукова Г. К. на Центральному фронті. У підготовчий до операції період Жуков Г.К. у нас на Центральному фронті не бував жодного разу“, – згадує про події Курською дуги Рокосовський.

В 1944 році — Жуков керує однією з найбільших операцій у свої кар’єрі — Корсунь-Шевченківським котлом.

Потім буде штурм Берліна, підписання капітуляції Німеччиною і парад у Москві.

Під час взяття Берліну стався один з найбільш показових щодо ставлення Жукова до солдатів, випадків. Жуков мав першим в’їхати в Берлін, але його джип обігнала вантажівка, яка везла снаряди на позиції. “Маршал Перемоги” наказав наздогнати водія. Коли переляканого солдата доставили до Жукова, він порвав його права давши наказ: “Побити, обісцяти й викинути в канаву”.

Після війни навколо Жукова сформувався культ “Маршала Перемоги”, зокрема завдяки великій шані офіцерів та генералів, які були зобов’язані маршалу власною кар’єрою. Розуміючи, що Жуков бачить в собі нового Наполеона, Сталін завдяки спецслужбам почав формувати чорне досьє на полководця.

Так виникла відома “Справа трофеїв”. Комісія з’ясувала, що Жуков вивіз з Берліну близько 70 ювелірних прикрас, 740 одиниць срібного посуду, крім того ще до 30 кілограмів різних срібних виробів, до 50 дорогих килимів та гобеленів, понад 60 картин, що мають велику художню цінність, близько 3 700 метрів шовку, вовни, парчі, оксамиту.

“Як був кушніром, так ним і лишився” – резюмував таке мародерство Сталін.

Від ідеї знищити Жукова фізично відмовились, тому було заслання до Одеси, а згодом Уралу. Після смерті Сталіна буде черговий зліт в кар’єрі — посада міністра оборони СРСР. В 1957 Жуков попаде в опалу і після цього решту часу проведе на дачі.

В 1961 році вийде тритомник “Історія Великої Вітчизняної війни”, в якому Жукова згадують лише в провальних операціях. На противагу цьому він намагатиметься опублікувати власні мемуари, які довго блокуватиме “сірий кардинал” ЦК КПРС. Врешті-решт у світ вийшли мемуари Жукова з масою правок, які, щоправда, не змогли до кінця відбілити його образ. Помер “маршал Перемоги” в опалі в 1974 році.

Обов'язково підпишись на наш канал в Viber, щоб не пропустити найцікавіше

Нагадаємо, раніше У Харкові вандали "вмили" багатостраждального Жукова двічі за ніч

Як повідомляє портал «Знай.uа» Труханов вирішив повернути в Одесу проспект Маршала Жукова

Також «Знай.uа» писав, що В Одесі намагались повернути на місце демонтовану дошку маршалу Жукову